Її історія — це не просто шлях артистки. Це шлях людини, яка змогла вирости у світлі софітів, не втративши себе. SWOIIA більше не боїться змінюватися. Залишивши позаду ім’я Ассоль, вона сьогодні говорить про особисте голосом нової музики, власним стилем і правдивими емоціями. Ми поговорили з нею про дитинство під прицілом камер, внутрішню свободу, силу вразливості та про те, чому справжнє щастя — це завжди бути собою.
— Як це — бути зіркою у 7 років?
— Це дуже особливий досвід. Але я ніколи не вважала себе зіркою, бо вважаю, що зірки — на небі, а ми просто творчі люди, які виконують свою життєву місію. У сім років ти взагалі не розумієш, що відбувається — просто робиш те, що любиш. Я тоді співала й виходила на сцену дитиною з широко відкритими очима, намагаючись зловити кожен подих, кожну емоцію глядача. Це були неймовірні враження, але водночас — рання дорослість і велика відповідальність, яка зовсім не характерна для дитинства. Та цей досвід сформував мене й навчив берегти своє справжнє “я”.
— Чи був у твоєму житті момент, коли хотілося покинути сцену назавжди?
— Насправді ні. Були періоди тиші, особливо коли я навчалася в університеті. Отримати вищу освіту здавалося мені дуже важливим — зараз у мене їх чотири. Саме в ті моменти я розмірковувала: це моє справжнє бажання чи щось, нав’язане з дитинства? Хоча мені ніхто нічого не нав’язував, адже я буквально виросла на сцені. Але щоразу я поверталася до музики й творчості, розуміючи, що це справді те, чого прагне моє серце, моя душа.
— Наскільки складно було залишити “Ассоль” позаду?
— Це було схоже на закриття однієї книги й відкриття нової. “Ассоль” — це моє дитинство, світ мрій, романтики й добра. Але в якийсь момент ім’я, яке супроводжувало мене все життя, стало для мене тісним. Я зрозуміла, що більше не хочу бути вигаданою героїнею — я хотіла бути собою. Було багато страху: чи приймуть мене новою, чи витримаю я ці зміни. Але тепер я розумію, що це була не втрата, а еволюція. SWOIIA — це не “замість”, це “після”, це я доросла й справжня.
— Що для тебе означає ім’я SWOIIA?
— У ньому закладені свобода, інтуїція, тиша, вразливість і сила. Це не просто сценічний псевдонім — це музичне відображення мого внутрішнього світу. SWOIIA для своїх — мені дуже близький цей вислів. Це ім’я дає мені простір для експерименту, для голосу, який звучить не тільки в навушниках, а й у серцях тих, хто слухає.
— Який меседж несе твій музичний стиль?
— Моя музика про особисте. Про емоції, які ми часто ховаємо: сум, радість, ніжність, любов, біль, надію. Я хочу, щоб люди, слухаючи мої пісні, занурювались у власні переживання, переосмислювали щось важливе для себе. Це не про жанри. Це про ті відчуття, які залишаються в серці після прослуховування.
— З якими стереотипами тобі довелося боротися?
— Їх було чимало. Починаючи від “вона просто симпатична лялька” до “це лише зірка-дитя”. Я просто жила своє життя, створювала музику, будувала себе заново. Не завжди це були перемоги й фурори — були й падіння, моменти, коли хотілося опустити руки. Але я продовжувала боротися за те, що люблю.
— Який твій особистий список “маст-ду” на найближчі п’ять років?
— Насамперед бути щасливою людиною. Прокидатися вранці й відповідати собі: “Так, я щаслива”. Займатися тим, що люблю, розвиватися, допомагати тваринам, створювати прикраси, надихати людей. Все, що я зараз роблю — це моя любов і мій світ.
— Чи маєш ти музичні мрії? Чого прагнеш досягти?
— Якщо хоча б одна моя пісня підтримала чи вилікувала когось, моя мрія вже здійснилася. Артист — це велика відповідальність. Ми впливаємо на людей своїми сенсами, своїм прикладом. Тому хочеться бути джерелом світла й змін на краще.
— Чи хочеш ти виступати за кордоном? Де саме?
— Так, дуже. Я хочу, щоб мої треки звучали навіть там, де не розуміють українську, але відчувають серцем. Особливо мене надихає те, як наші артисти сьогодні поширюють українську культуру й мову у світі. Це неймовірно важливо.
— Що тебе надихає поза музикою?
— Життя. Розмови, посмішки, фільми, мої собаки, люди, яких я люблю. Мене надихає спостереження за людьми, адже вони — неймовірні. Також мене заряджають природа, гори, вода — вода особливо близька моєму серцю, це справжня перезарядка.
— Твій бренд прикрас — це бізнес чи натхнення?
— Починалося все як хобі, але поступово перетворилося на бізнес і я цьому дуже рада. Мій бренд не просто про красу — кожен камінчик має свою енергетику, несе сенс. Це допомога людям через речі, які очищають, захищають і наповнюють життя тим, чого їм бракує.
— Чи ти зараз у стосунках? У твоєму серці більше любові, надії чи розчарування?
— Я у стосунках із собою, і це любов на все життя. Щодо інших стосунків — кохання є. Воно справжнє, навіть із певними гойдалками. Це все, чим зараз можу поділитися.
— Що для тебе означає “особисте” сьогодні?
— “Особисте” — це мій внутрішній простір, який довго залишався недоторканим для публіки. Саме тому мій альбом має таку назву. Там багато треків, що перегукуються з різними періодами мого життя. Особисте — це любов, біль, моменти щастя без камер. Це щось дуже справжнє й глибоке.
Вона більше не шукає себе — вона себе знайшла. І сьогодні SWOIIA не боїться ділитися цим зі світом: через музику, через творчість, через щирі розмови без прикрас. Її шлях продовжується, а головна місія залишається незмінною — бути для своїх. І для себе.